Коли твій друг приїзджає з АТО-3
Мій друг приїхав з АТО. Втретє. Він був у Вуглегірську, в інтернаті. Хто відстежував новини, розуміє, про що я. Там не було гаряче. Там було пекло.
Я саме збирала передачу, бо приїхав однополчанин – Олежка Рембо з Дунаєвець.
Спочатку зник зв'язок. Остання розмова тривала менше хвилини. «Говорити довго не зможу – товчуть. Передачу не збирай, Рембо сюди вже не доїде. Батькам і рідним нічого не кажи.»
І чотири дні невизначених дурнуватих новин. Захарченко, який каже, що взяв Вуглегірськ, 8 тисяч укропів в оточенні, є новий котел, і наші скупі повідомлення про те, що частину Вуглегірська контролюють українські війська. Єдиний, кого читала і кому вірила в ті дні – Олексій Мочанов. Рембо чотири доби так і не заснув жодного разу, глушив барбовал, кричав, що він не може, бо він тут, а його пацани там, і серйозно казав мені, що все буде добре.
Під ранок прийшло голосове повідомлення одним словом : «Привіт».
Хлопці вийшли з оточення.
Мій друг приїхав з АТО. У відпустку. Після важких боїв відпускають відпочити. Ми гуляємо Старим містом, вештаємося по антикварних магазинах, п'ємо каву і слухаємо саксофон на Зарванській.
Мій друг приїхав з АТО. У відпустку. Після важких боїв відпускають відпочити. Ми гуляємо Старим містом, вештаємося по антикварних магазинах, п'ємо каву і слухаємо саксофон на Зарванській.
Відпустив бороду.
Йому класно. І оселедця. «Маю право. Той, хто вбив ворога – має право. Ну,
одним словом… я порушив першу заповідь.» Це мордує його. А ще гірше: «Коли
працює міномет – ти не знаєш, хто там напевне. Сєпари, чи просто мєсні… »
-
Батюшка,
а зброю можна застосовувати проти ворогів?
-
Хлопці,
бийте ту нечисть! Бийте, поки не виб'єте з нашої землі. – я дівчина не дуже релігійна, але зараз готова обіймати
і цілувати отця Мар'яна. –
Сила священика таки в слові. І я купую
маленьку іконку з Ангелом-охоронцем.
І ще сила в
глині. Я не питаю його: хоче він горщика точити, чи не хоче – приводжу в
майстерню до хлопців і кажу – одягай фартух.
Олексо, МАЙСТРЕ, ти більше ніж гончар… Ти знаєш слова води і вогню, умієш слухати, а твоя глина чарівна. Думаю, два дні у гончарів і можна позбутися будь-яких нічних кошмарів, що не дають спати. Мій друг бачив, як розверталися ворожі танки на бліндажах з нашими хлопцями.
Ми п'ємо чай, палимо пічку…
А коли вечоріє і
бере морозець ще йдемо на Зарванську. Тепер говорити можна довго-довго. Ми
хочемо говорити НЕ ПРО війну, але не
виходить. Хоч жарти, хоч сумне – усе назад до болючого.
Там залишилося
багато хлопців. Їх не рахують. І ніхто не шукає кінців. Було страшно і мало
надії. «Це було як контрал старайк, тільки сохранитися не можна…»
Потім був ближній
бій. З автоматами. І ближній бій з танками.
Спочатку самі
сиділи в підвалі, а коли сєпари підходили близько до будинку, викликали у нашої
артилерійської підтримки «Вогонь на себе». Подивіться фото інтернАту.
Фацик вивів
«Світязь» і артилеристів Грача. А Вовк зі своїми залишилися в інтернаті. І
ніхто не знає, що з ними. На ютубівському відео – сепаратисти ходять по
розірваних розтерзаних трупах. Сміються з відірваних ніг. Пацюки швидко
обгризають трупи. А розірване тіло навпіл викликає у мене асоціацію з дитинства
про розірвану шуляком курку – кістки, м'ясо…
Я переводжу погляд з екрану смартфона на свої поліровані блискучі
нігті. Білесенький чайничок з пахучим чаєм… Грає саксофон. Це все для мене
якась сюреальність. Може я більше не зможу їсти? Але тістечко не стає посеред
горла і чай досі смачний.
-
Ми
всі після Вуглерігська психи. Ми всі психічно травмовані, - гортає він фото
далі…
Я жую тістечко.
Воно солодке. Так, МИ УСІ травмовані. Ми вже не можемо бути нормальними. Кожен
по-своєму.
Я знаю, що цю
війну можна припинити за один день. Але вона потрібна багатьом жорстоким і
багатим людям, щоб стати ще багатшими. Справа не тільки в Путіні. Це все велика, маловідома і дуже огидна і
жорстока політика.
Але є одне –
головне – ЗАРАЗ наші хлопці ціною свого життя захищають нашу державу. Не буде
держави – не буде народу. І я закачую светр і показую йому малесеньку цяточку
на тонкій шкірі всередині ліктя і шепочу: «Я ходила здавати кров». А він так серйозно дивиться і каже «Ого!»
Усі війни
закінчувалися. Настане день і ця закінчиться теж.
