вторник, 15 июля 2014 г.

Моя поїздка в Батурин

Попередня платформа нікуди не ділася. Про свою поїздку в Батурин написала ТУТ емоції, відчуття. враження, думки... а для лінивих кілька тих самих фото) і щоб прикрасити стінку)








четверг, 13 февраля 2014 г.

Про кохання

Ця історія вразила мене до тремтіння в голосі. (дочитайте до кінця)

Рідну сестру імператора Миколи ІІ звали Ольга. Таким жінкам рідко доводиться виходити заміж з власної волі. Віддали її за принца Петра Ольденбурзького.


Ольга, велика княгиня, була енергійною, опікувалася сільськими школами, госпіталями, була шефом 12-го Охтирського гусарського полку. Кажуть, любила гуляти Петербургом пішки, без охорони і почтів.

Однак, віддаючи усі сили благодійним і шефським справам, вона залишалася самотньою... доки...  після параду в Павловську Ольга зустріла Миколу Олександровича Куликовського, офіцера лейб-гвардії керасирського полку.




Шаленна пристрасть, кохання з першого погляду і Велика княгиня просить брата імператора дати їй дозвіл на розлучення з чоловіком.

Микола ІІ вирішив, що сестру полонили емоції, з часом все мине. Тому він запропонував їй почекати сім років, аби перевірити свої почуття. Ольга у них не сумнівалася, тому скорилася волі брата.

Це було сім років чекання і вірності. Куликовський перевівся до Охтирського полку, щоб частіше бачитися з коханою, а коли почалася Перша світова війна, вона вирушила за ним на фронт, працюючи простою сестрою-жалібницею.




Через сім років, у 1916 Микола ІІ виконав обіцянку. Велика княгиня стала вільною. Ольга і Микола обвінчалися. На весілля були присутні члени імператорської родини, офіцери Охтирського полку та сестри-жалібниці з госпіталю, де працювала наречена.




У подружжя народилося двоє дітей. Вони прожили довге і щасливе життя. Емігрували. Ольга Олександрівна померла в 1960 році в Торонто і була похована на російському цвинтарі, поруч з коханим чоловіком.






***

12 Охтирський гусарський полк був розквартирований у Меджибожі. Це наш близький замок-сусід. (130 км від Кам’янця-Подільського). У напівзруйнованій вежі досі є кругла кімната, спеціально збудовона для Великої княгині... Кімната, де говорилися найдорожчі у світі слова, і давалися клятви, яким не зрадили...


невеличка кругла прибудова над вежею зліва


та сама кімната, вона зовсім невеличка

думаю, вигляд з неї мало змінився...


Усіх вітаю з Днем Закоханих!!!


среда, 8 января 2014 г.

Щаслива знахідка

Це було фото, яким я дорожила понад усе в світі. Мені 5 років. Я з батьками в Бакотському монастирі. Тоді Бакота - нещодано затоплена. Ще болюча втрата. "Ще отам три роки тому хата цьоці Гані була..."
Монастир - то так - попутно. 
Фотографуємося з Папою біля древнього графіті.

Маленьке фото 9х13, клацнуте на  плівку "федькою" (ФЕД-5), в домашній лабораторії (на кухні без світла) проявлене.
З роками я усвідомлюю цінність фото, особливо тоді, коли графіті на скелі майже зникло. 

Я ношусь з фото, як циган з писаною торбою. 
І доносилася. Незнаю, де впхала. На днях випадково знайшла аркушик. Я це фото колись відсканувала і на звичайному прінтері роздрукувала. Задумка була віддати художнику, щоб велику копію зробив. Видно, на ньому "тренувалися" - простим олівцем лінії на руках папи обведено. Не важливо. Скелю і напис не чіпали. Така ж вона і на фото.
Яка я рада, що знайшла хоча б цей варіант!!!
Моя щаслива Різдвяна знахідка...

і як на те, саме 6 січня, ледве встигнувши на Свят-вечір до батьків, я була з туристами на Бакоті. 
Бакота того дня була понад часом і простором.


 Тиша. Поглинаюча тиша.


Чистота води. І думок.
Туман.
Я б не здивувалася, почувши плескіт весел, і побачивши двох монахів у човні.
Не здивувалася б. Ніскілечки.

Туристи, сімейна пара, відвезли мене присмерком в село до батьків. А ми запросили їх на вечерю. Люди, жителі мегаполісу, що побачили увесь світ, вперше були в селі на Свят-вечорі...


среда, 1 января 2014 г.

Казка 12 місяців

Пішла дівчинка на Новий рік в Старе Місто підсніжники шукати, щоб корзину грошей отримати, а знайшла весняні ФІАЛКИ!!!!

Не п’яна була, без білочки - просто дуже щаслива у цей Новий рік!!!!

Тепер нормально. Іду сьогодні 1 січня по Старому Місту з групою туристів. Назустріч мій улюблений фотохудожник Петро Ігнатьєв. Відкриває торбинку і простягує мені букетик свіжих фіалок. Назбирав у парку. Цей Новий рік варто запам’ятати!!!!

Люди!!! Щастя існує. Просте і буденне. У наших посмішках, очах, лагідності і доброті. Любіть, умійте приймати любов. Будьте Щасливими!!! І не хворійте мені!!!

З НОВИМ РОКОМ!!!!!

дякую Олегу Лепендіну за фото :-)





суббота, 28 декабря 2013 г.

Класика


ЧАСТИНА ПЕРША
кіношна

Чогось так вийшло, що саме на католицьке Різдво я сіла дивитися давно рекомендований однією мудрою людиною фільм. "Кароль Войтила - людина, що стала Папою Римським". Коли мені цей фільм рекомендували, то мова йшла про те, що там є відповіді на питання про суть мирного протистояння владі. Ну, якраз до майданівської теми.




Але, подивившись цей фільм, я знайшла відповіді і на зовсім інші запитання. В першу чергу особисті.

Фільм вразив. Дивитися усім.

 Під настороєм фільму ввечері мені захотілося послухати полонез Огінського.


Міхал Огінський - надзвичайний королівський посол. У 1794 — брав участь у повстанні Костюшка проти Росії. Після поразки повстання емігрував до Константинополя, де став активним діячем еміграції. Написав полонез "Прощання з Батьківщиною."

Для мене цей полонез - музика дитинства. Коли відключали світло, папа брав баян або гітару і розважав нас при світлі керосинової лампи. Полонез мені подобався найбільше.


Батьки лікарі, закинуті долею в село. Тяжкі 90-ті. Відсутність зарплати. Відключене світло вечорами. (пишу і не віриться!!!!) Розмови про наш графський маєток. Бабуся і Мама переказували прочитані художні твори, бо не дуже начитаєшся при керосинці... Звичайно, музика польської аристократичної революційної ностальгії була найліпшою режисерською задумкою для фону всього, що відбувалося...

Короче. Люблю я полонез Огінського. Але слухаю рідко. Ну, як одяг про свято.

Після фільму про Войтилу я влаштувала собі момент ностальгії. Слухала полонез. Саме в цей час переписувалася зі знайомим діджеєм. Що з цього вишло?

Вадим зробив спеціально для мене трек. Як на мене, ідеальний варіант для прослуховування в дорозі за кермом.






ЧАСТИНА ДРУГА
музична
Власне, робота над полонезом відкрила для мене ще один світ. Світ Діджея. Ми з Мілою навіть взяли урок :-)

Вчилися міксувати на ходу


Скажу - річ це не проста,


...але доступна...


Міла розібралася досить швидко

Звичайно, щоб досягти рівня Вадима потрібно дуже довго вчитися і працювати. 




Що потрібно, щоб стати діджеєм?
З чого починати?

Я просто передаю  розповідь Вадима:


"Починалось так...  Я дуже люблю музику.  З дитинства. Але коли я купив діджейский  журнал«DJAM» вперше! Не знаю чому мене потягло читати його? але я вважаю що не даремно)) 

Там я прочитав інтерв’ю від ВІТАЛІЯ БАБІЯ, він же SPARTAQUE. В статті писалося, з чого він починав, як пише треки, які програми використовує.


Мене це дуже зацікавило і я вирішив собі також спробувати. Купив я в ті часи 2006 році  СD діск з діджейськими  програмами.  і одна зних була на які Віталік писав, це була програма FL STUDIO 5.


Звичайно спочатку не вийшло. Але мене все цікавило.  Як це? як зробити такий звук? Як правильно трек написати?


Я самоучка і впертий. Хотів зробити щось унікальне. І ось  в 2009 році я написав декілька треків та в перше в своєму житті підписав контракт з лейблом  CTS-RECORDS.

Треки такі: NAKAMOTO, Degrees square





В 2010 році почав натхненно писати треки і ремікси. офіційні та випускати їх на різних лейблах по всьому світі.

Також в 2010 Році я запустив своє радіо шоу REMIXOFF MANIA, яке звучить на таких радіо як Wheee.FM, Play.FM. Також раньше звучало і на SSRADIO. 





Десь, приблизно, літом 2010 року мені запропонував шведський соунд продюсер HAKAN LUDVIGSON разом записати трек для платівки (ВІНІЛ).



Я погодився. Почали записувати трек. Писали через онлайн!!! Він мені давав ідею а я її втілював, потім навпаки... І ОСЬ ТРЕК ГОТОВИЙ.

Назва трека Hakan Ludvigson & Kasa remixoff – Saharella. Дата релізу відбулась 28 лютого 2011 року.



Також була ще одна хороша подія. 14 березня  2011 року вийшов мій офіційний ремікс на відомого трансовго діджей RICHARD DURAN.





Richard Durand  - Wide Awake feat. Ellie Lawson (Kasa Remixoff Remix)

Лейбл Magik Muzik



В літку 2011 року я запускаю свій лейбл KASA RECORDS,

За три роки майже кожен реліз  побував в топ 100 продаж в разних інтернет магазинах та підтримки магазинів у чартах.



Також не відстаю і від того що публікую свої власні DJCHARTS в  таких інтернет магазинах як: Audiojelly, Beatport, Junodownload, Satelliteedm, Traxsource.


Я відбираю кожниий місяць треки які вважаю хорошими та кращими і  які прозвучали в моєму радіо-шоу і публікую в своїх чартах щомісяця ТОР10 



На сьогодні треків разом з реміксами 668.



100 000 фанів по всьому світі!!!!! – це можна перевірити в соцмережах facebook, twitter, instagram, vk. на сторінках 

KASA REMIXOFF 



 KASA REMIXOFF  став VIP EDM PERSON WORLDWIDE 2013 DECEMBER


Оттак народ! Хто має чітку ціль і займається улюбленною справою із задоволенням, той обов’язково досягне успіху!!!

Поки що вітаємо Вадима Касапа! бажаємо нових досягнень. 

Вадим,  ще раз дякую за трек)


понедельник, 23 декабря 2013 г.

Третій репортаж. Мілин.

Цього тижня до Києва поїхали Міла з Лисичкою. Користуюся їхніми фото для продовження теми. Власне, усе з їхніх слів.

Замріяна Мілуся. Дихає повітрям свободи.

Дівчинка-Лисичка
(Пані Наталія, взагалі-то)




"Ёлка-ЁПТ"
Усі бачили. Нічого. Ще раз дивіться. Хто-зна, яка на той рік буде)))))


"Українці Німечиини з МАЙДАНОМ"
Оттак щовечора стоять дві сестрички-близнючки. Одна - киянка, інша сьогодні живе в Німеччині. Приїхала підтримати.

Далі дівчата пішли до Жовтневого. Кам’янецькі, хто їздить, здебільшого туди йдуть.



Міла і Наталі день відпахали на кухні.

Мені важко передати усі їхні враження.
І не писатиму. Уявляйте самі - ви їдете в інше місто, щоб безкорисливо попрацювати заради інших людей... Хоча, заалом-то ж - заради себе.

Нові знайомства, враження і досвід.


Наприклад, ці дві пані - досить успішні Бізнесвумен. але сюди приходять "для душі".
В такій колоритній синій хустині - ця жінка працює шеф-поварем.
Її досвід на революціній кухні був безцінним, кажуть дівчата.



о, а це Мілин кулінарний шедевр польової Майданівської кухні. Заздріть. Усі)