6 грудня - День Збройних Сил України!!!

Вітаю усіх захисників Вітчизни!!! Тих, хто несе строкову службу; хто обрав життєвий шлях  - захищати Батьківщину; хто виконавши обов’язок вдома, продовжує зростати професійно в інших світах на інших континентах!!! Воїнів-афганців, ветеранів Вітчизняної війни!!!
Військовозобов’язаних медичних працівників!!!

Усі Ви - наша стіна, наша сила і наша опора!!!

Зі святом!!!


***

Квитки на Київ взяла!!! завтра буду на Майдані!!!

НЕ ПРОЩУ СОБІ, ЯКЩО НЕ ПОБАЧУ ЄВРОМАЙДАНУ.

Аби тільки в касі зранку були квитки.

Міла завтра ще збиратиме книги, ліки, одяг.

Дуже спонукало оце

Завтра валю на Київ. Лише на один день.
На останні 200 грн після ремонту.
За годину після роботи і приїду за годину до роботи наступного дня.
Відмовивши купі родичів у допомозі.
Собі у заробітку.
Дисетрації в часі.

Я слабка жінка.
Не можу відмовити собі у своєму бажанні.
ДУЖЕ ХОЧУ ПОБАЧИТИ ЄВРОМАЙДАН :-)

ПРЕЗЕНТАЦІЯ 20-го ТОМУ

Найважливішою подією тижня у нас  (крім Євромайдану) стала презентація книги. Вийшов   20-й том збірника наукових статтей "Освіта, наука і культура на Поділлі" .

Презентація відбулася в міській бібліотеці. Фото нікудишнє з телефону. Обіцяли вислати хороше.  Міла виставить його з детальним описом про Том на своєму блозі .

Для мене це все важливо тим, що засновник  і редактор усіх 20-ти томів - мій науковий керівник Завальнюк Олександр Михайлович. Пишу про це не для того, щоб підмазатися, а тому що справді цю людину дуже поважаю.

І, якби він дізнався, що я витрачаю активний час не на роботу над дисером, а на статті на блозі, то отримала б я на горіхи по перше число. Це найкультурніша назва того, що б я отримала))))))))


ЦІКАВО, що започаткували збірку в голодних і голих 90-х роках. Університет не мав грошей на друк. Але Завальнюк - тоді декан іст. факу, а згодом ректор -  знайшов спонсорів, які готові були дати хто що міг: 20 ящиків кам’янецьких цигарок без фільтра, тонну цементу, борошно, цукор. Правда, жодному видавцеві не були потрібні 20 ящиків цигарок без фільтра. Доводилося переводити товар в гроші. "Чиста корупція"- жартує Олександр Михайлович.

Сьогодні збірка - серйозне наукове видання. ВАКівське, до речі. На пальцях однієї руки можна перелічити в Україні наукові ВАКівські збірки, де молоді вчені могли опублікувати необхідні для захисту дисертації статті БЕЗКОШТОВНО.

Щоправда, чи вдясться зберегти цю традицію надалі - не відомо.

***

Далі - про ЄВРОМАЙДАН

Мені не стало все ясно і зрозуміло, але принаймні, для себе я знаю що робити.

Ми носимо каву і яблука мітингувальникам. Вчора зібрали і відправили на Київ медикаменти. І далі збиратимемо все, що потрібно.

У нас не все просто в історії, в політиці і соціумі. Але я дуже поважаю усіх тих, хто сьогодні на майдані. За те, як народ виявив здатність об’єнатися у боротьбі. Це все варте глибої поваги. Це те, що може змити біль усіх минулих поразок.

Проблема лише в тому - що наша влада - це теж ми. Важко боротися самим із собою Але якраз цей вид боротьби - найважливіший.

УСЕ найкраще, за що варто поважати Євромайдан    тут
Афганці і колишні віськові, це справді ті, хто можуть захистити Євромайдан.

Що далі?

Питання для роздумів - які плани у Майдану? які дії далі?  Поки що ставлю три крапки ...

Про себе  і блог.

Приємно, що підтягується сюди колишня блоксівська тусовка. Так рада усіх Вас бачити і читати!!!!!

 Ніде правди діти - ця платформа в 100 разів зручніша. Те, що я  оформляла на Блоксі годину, тут займає 10 хв.

Щодо справ жіночих - сподабалася ось ця  стаття . Власне, все давно перевірено на собі . Якби мене попросили дати свої рецепти успіху - варто було б лише переписати)))

Вечорами, коли у Марусі вивчені уроки ми читаємо книжки, готуємо щось солоденьке або бавимося ось так

Стаємо тигренятами)))

Усім гарного настрою!!!

Яблука Гісперіад

Це такі міфічні яблука молодості. Але наші яблука крутіші - ти стаєш молодшим і кращим, коли ділишся цими яблуками з кимось.

Почитавши улюблену Надійку Гербіш ми вирішили, що  коли не можеш стояти на мітингу - то принести людям гарячу каву і яблука - теж важливо.

Таня принесла каву, Міла її зварила, і ми з Марінкою допомагали все це добро віднести і роздати людям, які промерзли на вулиці увесь день.

Кому такий внесок до душі - приєднуйтеся - будемо раді.

Я боюся за цю дівчинку, бо вона читає все і всюди, хоч і вчиться в школі посередньо. І головне - читати я ніколи її не примушувала, і на момент вступу в перший клас говорила вона з великими труднощами.

Це ми повертаємося з бібліотеки, куди Маруся тягне мене навіть коли я ледве волочу ноги. 

У нас багато хороших діток. А студенти які!!!

...але я дуже хочу, щоб зупинка була чистішою. Ні, не чистішою, а ЧИСТОЮ.

***

Першу вступну лекцію з історії Кам’янець-Подільського Державного Українського університету ми відкатали. З місця зрушили. Кажуть, вийшло не погано. На 8.02 готуємося до наступного кроку - більша аудиторія.

Міла "скромно" все розписала ось тут.

***

прикол в тому, що колишній блог дивом віджив - нові власники платформу реанімували.

Тому реклама нашої туристичної роботи на

колишньому блозі

Перший день зими.

Хотин сьогодні на рідкість був теплим.

Дні, коли тут не зносить бошку протягами і вітрами можна порахувати на пальцях.

Біля міськвиконкому був мітинг. Я вела туристичну групу мимо. Події в Україні викликають  у мене глибоку відразу. Шкода тільки студентів. 

До мітигну не дослухалася. Думаю, там ті самі люди і ті самі слова, що й 9 років тому. 

А може цим студентам навіть пощастило? Романтика революції... Це дуже важливо в молодості мати щастя спробувати свої сили проти течії.

 кожен висловлюється, як може

Я рятувалася від цього гармидеру неймовірно гарним заходом сонця. 

Сходинки фаренгольца. Дорога до Мілиного дому) Дуже добре приваландати після роботи туди, де теба відігріють і погодують... 

***

Вперше в житті
(з приводу розігнаного Євромайдану)


Вперше в житті я не знаю, що робити.
(бо варіант, яким я користувалася досі - "не знаєш, що робити, - візьми паузу - відійди в бік - лягай спати" тут явно не до місця)

***
Вперше в житті я шкодую, що не обрала сімейно-династичну професію лікаря. Бо лише лікарі - це ті люди, які спокійно можуть бути аполітичноми. Хіба може покинути роботу і піти на мітинг хірург чи лікар швидкої допомоги?

(хоча, як парадокс, інертними в питаннях політики лікарі не бувають. І при розумному розкладі, вони теж мають доносити до суспільства якісь свої тривожні дзвінки)

А обрана мною професія просто зобов’язує висловити якесь стале міркування і позицію. Ті, хто вчили історію, не мають мовчати. Вивчивши схеми історичних  алгоритмів, лише вони можуть зробити прогнозування,  і як варіант - попередити і запропонувати.


І от вона - моя трагедія... Я вчила історію.
І я не знаю, що робити. 
Бо я знаю, як бувало і припускаю, що буде. 

Далі. Додамо оптимізму.
Що я знаю? що промовчати і нічого не зробити - злочин. Бо лише все те, що робилося, хай і по крупинці, хоч з невдачами, провалами і зрадами - ВСЕ ЩО РОБИЛОСЯ ТИМИ ХТО ВІРИВ - дало результат - нашу державу. Україну. 
якщо не вийти на вулицю - виходить - що мене все влаштовує. навіть якщо з Майдану нічого не вийде, в історію має увійти те, що багатьох людей не влаштовувала ситуація.

Що поганого. 
Я не бачу механізму досягнення перемоги. Я не знаю що робити. Йти розмахувати прапором, скакати і співати пісень?... слухати промови і скандувати "панду"?

ХТО ЗНАЄ, то пишіть. 

***
Впеше в житті на туристичному блозі не хочеться чіпляти хороші картинки.


Розпочали ще один проект -  паралельний блог з подібною туристийною тематико. Його веде Міла. Саме її стаття викликала у мене таку реакцію. Стаття тут

Дуже сподобалася хороша робота толкова стаття

Ну і загалом: якщо бійня - наказ влади - то це просто капец.
якщо ж бійня - від опозиції, щоб пролити "кров невинних" і дати Майдану "мучеників" - то це ще більший капец.

Дуже хочу вірити в перший. 

КАВА З ІЛОНОЮ ЗРІНІ

Немає нічого кращого в негоду, ніж сидіти біля теплого обігрівача (гордо названого каміном), працювати без поспіху, і пити каву з Ілоною Зріні. 

***

... - Вибирай собі сувенір в подарунок. Там є гарні розписані вази. Ручна робота.

- Ні, я візьму оце горнятко...

- Штамповка?

-Нічого. Коли буде негода, я буду пити каву з Ілоною Зріні. Думаю, нам би з нею було про що поговорити...

- Так, - засміявся - тобі тільки замку не вистачає і регента!

- У мене колись буде замок.  Побачиш.

***

У 1595 р. князь Трансильванії Ференц І Ракоці, помер від хвороби. До влади прийшла Ілона Зріні. Вона виходить заміж за молодого і енергійного графа Імре Текелі. Ставши регентом, Текелі продовжує політику своїх попередників і хоче заключити сепаратне перемир’я з османською Портою, щоб зібратися з силами проти австрійських Габсбургів. Він прибуває до султанського двору в Константинополь невчасно: султан саме отримав неприємну звістку, що турецькі війська зазнали нищівної поразки в бою з австрійцями. Султан вважає, що до цієї поразки причетний і регент Трансільванії, а тому наказує інтернувати Імре Текелі.

Окрилені перемогою над Туреччиною, австрійці вирішили заодно покінчити й з Трансільванією. Тим більше інтернований регент Імре Текелі знаходився в Константинополі.

Під стіни Мукачівського замку прибула озброєнна до зубів армія під командуванням досвідченого австрійського генерала Капрари. 

Ілона Зріні, сподіваючись, що її чоловік І.Текелі прийде на допомогу, зуміла стягнути  до підходу головних сил ворога дві тисячі воїнів гвардії, 600 чолоків селян, прислуги, родичів і очолила оборону.

Мало не три роки непокірний гарнізон героїчно відбиває атаки: вся тогочасна Європа, затамувавши подих, слідкує за перебігом подій у Мукачівському замку.

Султан, відпустивши Імре Текелі, щоб загладити вину, нагороджує Ілону Зріні спеціальною грамотою - атнаме. Це, до речі, єдиний в історії Туреччини випадок нагородження жінки.

Княгиня Трансільванії була неабиякою красунею. Добре знала риторику, математику, володіла латиною, давньогрецькою, французькою мовами. Писала сонети, розумілася на балістиці...

Пристрасть до цих наук вона зуміла передати своїм дітям - дочці Юлії і молодшому сину, майбутньому Ференцу ІІ Ракоці. Степан Варга. "Мукачівський замок ПАЛАНОК"

***

Сакури цієї весни в Мукачево цвіли на диво 

***

І зовсім буденне, але хороше) на першрму фото - склянка з цукровими стікерами. 

 єдине, що я колекціоню - цукрові стікери. Раніше їх було більше))) Значить, треба їхати у подорож. Я привожу їх з усіх усюд. Усі вони різні. Виставляю, коли приходять гості, або коли хочеться себе побавити. Можна вибирати, і згадувати звідки він.

Вже купу людей підсадила на цю фішку)