Вперше в житті
(з приводу розігнаного Євромайдану)
Вперше в житті я не знаю, що робити.
(бо варіант, яким я користувалася досі - "не знаєш, що робити, - візьми паузу - відійди в бік - лягай спати" тут явно не до місця)
***
Вперше в житті я шкодую, що не обрала сімейно-династичну професію лікаря. Бо лише лікарі - це ті люди, які спокійно можуть бути аполітичноми. Хіба може покинути роботу і піти на мітинг хірург чи лікар швидкої допомоги?
(хоча, як парадокс, інертними в питаннях політики лікарі не бувають. І при розумному розкладі, вони теж мають доносити до суспільства якісь свої тривожні дзвінки)
А обрана мною професія просто зобов’язує висловити якесь стале міркування і позицію. Ті, хто вчили історію, не мають мовчати. Вивчивши схеми історичних алгоритмів, лише вони можуть зробити прогнозування, і як варіант - попередити і запропонувати.
І от вона - моя трагедія... Я вчила історію.
І я не знаю, що робити.
Бо я знаю, як бувало і припускаю, що буде.
Далі. Додамо оптимізму.
Що я знаю? що промовчати і нічого не зробити - злочин. Бо лише все те, що робилося, хай і по крупинці, хоч з невдачами, провалами і зрадами - ВСЕ ЩО РОБИЛОСЯ ТИМИ ХТО ВІРИВ - дало результат - нашу державу. Україну.
якщо не вийти на вулицю - виходить - що мене все влаштовує. навіть якщо з Майдану нічого не вийде, в історію має увійти те, що багатьох людей не влаштовувала ситуація.
Що поганого.
Я не бачу механізму досягнення перемоги. Я не знаю що робити. Йти розмахувати прапором, скакати і співати пісень?... слухати промови і скандувати "панду"?
ХТО ЗНАЄ, то пишіть.
***
Впеше в житті на туристичному блозі не хочеться чіпляти хороші картинки.
Розпочали ще один проект - паралельний блог з подібною туристийною тематико. Його веде Міла. Саме її стаття викликала у мене таку реакцію. Стаття тут
Дуже сподобалася хороша робота толкова стаття
Ну і загалом: якщо бійня - наказ влади - то це просто капец.
якщо ж бійня - від опозиції, щоб пролити "кров невинних" і дати Майдану "мучеників" - то це ще більший капец.
Дуже хочу вірити в перший.
(з приводу розігнаного Євромайдану)
Вперше в житті я не знаю, що робити.
(бо варіант, яким я користувалася досі - "не знаєш, що робити, - візьми паузу - відійди в бік - лягай спати" тут явно не до місця)
***
Вперше в житті я шкодую, що не обрала сімейно-династичну професію лікаря. Бо лише лікарі - це ті люди, які спокійно можуть бути аполітичноми. Хіба може покинути роботу і піти на мітинг хірург чи лікар швидкої допомоги?
(хоча, як парадокс, інертними в питаннях політики лікарі не бувають. І при розумному розкладі, вони теж мають доносити до суспільства якісь свої тривожні дзвінки)
А обрана мною професія просто зобов’язує висловити якесь стале міркування і позицію. Ті, хто вчили історію, не мають мовчати. Вивчивши схеми історичних алгоритмів, лише вони можуть зробити прогнозування, і як варіант - попередити і запропонувати.
І от вона - моя трагедія... Я вчила історію.
І я не знаю, що робити.
Бо я знаю, як бувало і припускаю, що буде.
Далі. Додамо оптимізму.
Що я знаю? що промовчати і нічого не зробити - злочин. Бо лише все те, що робилося, хай і по крупинці, хоч з невдачами, провалами і зрадами - ВСЕ ЩО РОБИЛОСЯ ТИМИ ХТО ВІРИВ - дало результат - нашу державу. Україну.
якщо не вийти на вулицю - виходить - що мене все влаштовує. навіть якщо з Майдану нічого не вийде, в історію має увійти те, що багатьох людей не влаштовувала ситуація.
Що поганого.
Я не бачу механізму досягнення перемоги. Я не знаю що робити. Йти розмахувати прапором, скакати і співати пісень?... слухати промови і скандувати "панду"?
ХТО ЗНАЄ, то пишіть.
***
Впеше в житті на туристичному блозі не хочеться чіпляти хороші картинки.
Розпочали ще один проект - паралельний блог з подібною туристийною тематико. Його веде Міла. Саме її стаття викликала у мене таку реакцію. Стаття тут
Дуже сподобалася хороша робота толкова стаття
Ну і загалом: якщо бійня - наказ влади - то це просто капец.
якщо ж бійня - від опозиції, щоб пролити "кров невинних" і дати Майдану "мучеників" - то це ще більший капец.
Дуже хочу вірити в перший.
Я знаю місце в Кам'янці - де чисто і затишно, де дитині мама читає перед сном казку, де вивчають і цінують історію своєї батьківщини, де розмовляють рідною мовою, але й вчать іноземні, де шанобливо ставляться до батьків і щиро приймають гостей, де живе чудова мрія, яка має шанси стати високою метою. Таке життя - це вибір. Інше життя - це теж вибір. Іноді вибір потрібно робити щодня.
ОтветитьУдалитьP.S. Вечірня лекція, а не майдан, після важкого дня - це теж вибір. Кожен повинен робити свою справу.
І якщо наступить момент зробити щось інше - ти зрозумієш це.
Міла! Де взяти слів, щоб передати мою вдячність тобі за ці слова? чим більше я пізнаю світ, в якому ти живеш, тим більше він мене захопює. ти вмієш вірити в людей.
ОтветитьУдалить