ОСІННІЙ РІЗНОСОЛ

Усім привіт! мій блог Кам’янець-Подільський який я вела на Блоксі, після продажу платформи перестав функціонувати. Тому я тут.

За осінь назбиралося чимало усього. Добрі господині готують на зиму маринацію, а я враження. Ось такий різнобійний різносол назбирався у мене:

Цьогорічна золота осінь на Бакоті.

Наприкінці жовтня вода була тепла і чиста (майже тепла)

Раніше побувала в Самчиках. Після 5-літньої розлуки. будинок в повному декадансі. дах протікає наскрізь. але здалеку він досі витончений і благородний. Самчики назаивають "маленькою Софіївкою". як на мене, то тут навіть краще і затишніше... 

у великій Софіївці, побто у ній самій теж була. якраз потрапили на золоту осінь. 

Софіївка чудова. Відчути її краще можна у тих закутках, де мало туристів.

 А це Дієго і Калинка. Тепер ми з Малою всюди  беремо їх з собою. Дієго любить Калинку і завжди її захищає, бо вона маленька і хороша, а він великий і сильний. А Калинка готує йому їсти. Так, принаймні,  каже моя Мала.

грот Фетіди в Софіївці

Коли збиралися у подорож у мене була ідея фікс - випити в парку кави. Гарячої натуральної справжньої кави. З чашки, а не одноразового стаканчика. Я тягала за собою термос і пів-сервіза. Сонце світило яскраво, але була така холоднеча, що кава вистигла, руки у мене закоцюбли, ніс посинів. Сервіз взяла, а ложки ні, цукор розмішували гілочкою-патичком. Вийшло більше ржачки, ніж естетики. Але запам’яталося)

Вінницький фонтан. Прийнято подавати під музику, як десерт до Софіївки. Бо по дорозі додому.

 

Годувала диких свиней у «Сонячній долині» під Чернівцями. Ну свині вже не дуже такі й дикі. Тільки кудлаті. Беруть їжу з рук, рохкають цікавими рильцями. 

 

Пригостила цього красеня в цій таки долині яблучком. Коні для мене – то окрема історія.

 

Конференція молодих науковців. Ліпнина в Київському будинку вчених збереглася з кінця 18 ст. Розкішно. Гармонійно. Дивишся на стіни, а чуєш музику. Пласти-пінопласти ніколи «не докажуть».

Ага, щодо завмерлої музики. Вчора на Блекиному блозі побачила маєток графа Бадені в с.Коропець (Тернопільськоа обл.) До того моменту я думала, що бачила все найкраще на Західній Україні. Побачила і оніміла. Тепер немає мені спокою. Мушу побачити його. До Нового року. Так, і Блека там написала, що перекриття цього палацу впало кілька днів тому. Німієш вдруге. Але побачити мушу. Я «повернута» на палацово-паркових. Мене приваблює їх аристократичний магнетизм. Я росла біля такого. А з цим маєтком у мене однозначно має скластися ЩОСЬ. Насолоджуюсь передчуттям.